Віддзвеніли у школах останні дзвоники. Закінчився травень, пролетів ще один рік
шкільного життя. Почалися канікули… магічне слово…стільки цікавого і веселого
вони обіцяють.



Найбільш напруженим був не тільки останній рік, а й останній учбовий день
у випускників 11-х класів. У них у цьому році вперше був і останній дзвоник і
випускний бал.

Але у цьому репортажі мені хочеться розповісти про випуск у 4-му класі
Боярської середньої школи №4.

Цирк Шапіто поїхав, залишивши після себе феєрверк сміху, радості
І трохи легкого суму, бо цирк поїхав.

Але на початку травня в наше місто привезли атракціони. І знову
залунала музика, дитячий сміх, веселі розмови молоді, вигуки захоплення
і трохи страху на екстремальних атракціонах.

Я не помилюся, якщо висловдю думку, що ТРЕНУВАННЯ СОБАК – це
не просто необхідність, а життєва необхідність. Спочатку в сім’ї з’являється
маленьке, трохи наївне, трохи безпорадне і кумедне, але дуже приємне
цуценя, яке дуже швидко стає рідним, стає членом сім’ї. Але цуценя
виростає у велику і сильну собаку, і принесе вона вам справжній захист,
надійну охорону і взаємопорозуміння вдома і на вулиці – залежить від її
виховання.

Залежати від настрою, характеру і капризів вашого домашнього
улюбленця невесело і може мати свої негативні наслідки. То ж беріть свого
улюбленця і йдіть на тренувальну площадку для собак. До речі, вже з
першого разу собаки починають вчитися спілкуватися на площадці між
собою. Не всі вони відразу ведуть себе повністю адекватно, тобто чи
спокійно сидять біля хазяїна, чи просто обстежують місце, чи навіть
занадто грайливо наскакують на інших собак, але не агресивно. Деякі
собаки нервують, розгублюються і т.д.

Цирк Шапіто знову приїхав у наше місто і знову привіз із
собою сміх, радість, піднесений настрій. При першому ж
погляді на величезний червоний шатер завмирає серце від
присутності чогось надзвичайного.
Згадуються дитячі казки і дорослі романи про вуличних
акробатів, чарівних танцівниць, талановитих музикантів і
безстрашних канатохідців.

Сьогодні у Центрі соціально-психологічної реабілітації (офіційне відкриття відбулося
2 листопада 2001 року) Київської обласної дитячої лікарні відбувся концерт для вільних від процедур
пацієнтів лікарні, відвідувачів центру і медперсоналу.

Святковий весняний виступ підготували і провели школярі і педагоги Боярської
школи №4. Юні артисти подарували присутнім разом з талановито виконаними номерами чудовий
весняний настрій.

У затишній залі Будинку творчості «Оберіг» теж відбувся святковий весняний концерт. Чудова сцена
з професійно продуманим освітленням вигідно підкреслили вишукані костюми артистів. Але головне – це
праця і талант виконавців і педагогів.

Особливо вразила глядачів вокально-хореографічна постановка на
пісню з рок-опери «Юнона і Авось» «Белый шиповник».

Дуже сподобались глядачам маленькі, але талановиті гості із
танцювального колективу недавно створеного Боярського будинку
мистецтв.

Відразу захопили глядачів танцювальні постановки колективу
“Street dance”. Динаміка, ритміка, настрій – все це було у виконанні
школярів.

Рок - это внутренний выбор, это состояние души,
это замирание сердца, когда свищет серебряный ветер, а мы слышим дрожание струны.
Рок - это когда дорога не утомляет, а радует. Рок - это смелость быть самим собой и дерзость стать, кем хочу, а не присматриваться украдкой, похож ты на кого-то или ты оригинальный. Рок - это не ритуалы и знаки отличия, хотя пусть они будут или не будут. Рок - это желание и возможность чувствовать энергию и динамику мира, не отвергая безмятежность.


Не нужен ураган, чтобы почувствовать мощное дыхание океана. Гигантская энергия чувствуется даже в его легком движении волн - ты слышишь это в роке?
Но когда приходят волны - звуки тоже усиливаются, нарастают, приобретают скорость и энергию, чтобы не отстать от природы.
Все это и каждый свое смогли услышать и увидеть зрители второго Rock Festa в Боярке 14 февраля. Теперь ждем третий Rock Fest!

Новогодние хлопоты, встречи, вечеринки позади.
А в душе появляется магическое предчувствие
встречи выпускников. Можно, конечно встретиться
на улице, в кафе, в любом месте случайно и не
случайно. Но этот день - как символ всех этих
случайных и не случайных встреч.



Вы стали другими. И встреча выпускников - это
встреча со всеми школьными годами. Возможно,
это встреча с теми, мысли о ком когда-то в
каком-то классе заставляли не спать по ночам или
краснеть при встрече.

Так было в прошлом году, так было в этом году и так будет в следующем, и в следующем… только мы будем в других местах. Когда-то, в начале наших гимназических времен, казалось, что школьные годы будут длиться долго, почти всегда. Что почти всегда надо будет выполнять домашние задания, внимательно слушать учителей и учиться, учиться, учиться… А о том, что у нас будет последний школьный звонок, мы теоретически понимали, каждый год в конце мая глядя на выпускников в черных мантиях. И не понимали, почему они то смеются, то плачут, то вдруг становятся такими серьезными, то растерянными, то радостными. Прямо какой-то детский калейдоскоп. Но все было так торжественно и красиво.